Як працює «штучне сонце»?
У традиційних атомних електростанціях ядра атомів розщеплюються, тоді як у термоядерному реакторі, відомому як токамак, відбувається протилежний процес — злиття двох позитивно заряджених ядер водню.
Оскільки в природі однакові заряди відштовхуються з величезною силою, вченим доводиться створювати екстремальні умови, щоб змусити їх з’єднуватися, виділяючи величезну кількість тепла. Для цього величезні циліндричні установки розганяють водень до стану надгарячої плазми. Процес потребує надпотужних ресурсів:
- Нагрівання речовини до 150 мільйонів градусів Цельсія (це приблизно в 10 разів гарячіше ядра справжнього Сонця).
- Створення магнітних полів, які в сотні тисяч разів потужніші за захисне поле Землі, щоб утримати нестабільну плазму від контакту зі стінками.
Китайський реактор EAST вже довів свою унікальність. Спочатку він встановив світовий рекорд, утримуючи «високоякісне горіння» плазми протягом 1066 секунд при температурі 100 мільйонів градусів. Пізніше фізики подолали межу Грінвальда — критичний бар’єр щільності, після якого реакція зазвичай ставала некерованою. Це довело, що розпечений атомний «суп» може залишатися стабільним і безпечним.
Китайська «Кремнієва долина»
Увесь термоядерний сектор Китаю працює за жорстким державним планом. Уряд визнав цю сферу однією з восьми ключових «технологій майбутнього» і створив мегакорпорацію China Fusion Energy з капіталом у 2,1 мільярда доларів. Від 2023 року Пекін вклав у ці розробки понад 6,5 мільярда доларів, збудувавши повні ланцюги виробництва — від металургії до надпровідних магнітів.
