Великдень — одне з найдавніших і найшанованіших свят українського народу. Його коріння сягає ще дохристиянських часів, коли весняне рівнодення відзначали як свято оновлення природи та початку нового життя. З приходом християнства Великдень набув нового змісту — став днем Воскресіння Ісуса Христа. Назва «Великдень» з’явилася наприкінці першого тисячоліття, а саме свято об’єднало язичницькі та християнські традиції.
Традиції та обряди
Святкування Великодня супроводжується численними обрядами. До головних належать випікання пасок, розписування писанок, освячення великоднього кошика. Особливе місце займає христосування — обмін поцілунками та вітанням «Христос воскрес! — Воістину воскрес!». Вогнища, хороводи, ігри молоді, а також поминання предків — це елементи, що збереглися з давніх язичницьких ритуалів і стали невід’ємною частиною свята.
Символіка та сучасне значення
Великдень символізує перемогу життя над смертю, світла над темрявою. Яйце як символ відродження, а паска — достатку й благословення. У сучасній Україні Великдень — це час родинного єднання, радості, надії та духовного оновлення. Свято нагадує про цінність життя, віру в добро і силу традицій, що передаються з покоління в покоління.
