Першим відомим стаціонарним театром у Києві вважається перший міський Київський театр, який був зведений у період 1804–1805 років за проектом міського архітектора Андрія Меленського. Ця будівля, яка відкрилася у 1806 році, стала першою постійною театральною спорудою в місті, розрахованою на регулярні вистави та тривале існування театральної діяльності.
Хто був ініціатором першого стаціонарного театру
Необхідність в стаціонарному театрі виникла вже наприкінці XVIII століття, коли контрактові ярмарки в Києві перенесли з Дубна і стали важливим торговельно‑культурним центром. На них почали приїжджати кілька труп артистів, які виступали в тимчасових, орендованих приміщеннях, що викликало потребу в постійній театральній споруді.
Ключову роль у виникненні першого Київського міського театру відіграли представники міської влади:
- київський війт Георгій Рибальський, який у серпні 1804 року звернувся до військового губернатора Олексія Петровича Тормасова з проханням дозволити будівництво театру;
- бургомістр Антон Барський та член ради К. Тернавський, які підтримали цю ініціативу.
26 серпня 1804 року губернатор офіційно дозволив збудувати театр за рахунок коштів громадян, а опікуватися проектом було доручено міському архітектору Андрію Івановичу Меленському. Таким чином, у тій ролі, яку сьогодні можна назвати «засновником першого стаціонарного театру», виступив Андрій Меленський, який разом із міськими чиновниками організував і реалізував будівництво першої постійної театральної будівлі Києва.
Перший міський театр: місце, дата та архітектура
Перший міський театр був побудований на Кінній площі (на межі сучасних вулиць Володимирський узвіз, Трьохсвятительської та району Печерська), на садибі, що належала дружині Меленського, Мар’яні Меленській. Будівлю звели з дерева, використовуючи залишки матеріалів від розібраних споруд, розрахувавши залу приблизно на 500–700 глядачів, з партером, амфітеатром, галереєю та 32 ложами.
Театр був офіційно відкритий 1806 року після завершення будівництва, а вкладення в проект — спорудження постійного приміщення, оренда професійних труп, організація репертуару — перетворили його на перший справді стаціонарний театр Києва. До 1851 року в цій будівлі щорічно проходили вистави, вони відбувалися майже весь рік, окрім Великого посту, а вхід на деякі вистави був безкоштовним для широких верств міського населення.
Роль першого стаціонарного театру в культурному житті Києва
Перший міський театр став важливим елементом культурної інфраструктури міста. Він надав можливість артистам та антрепренерам працювати в постійному приміщенні, організовувати цілі сезони, а глядачам — регулярно відвідувати вистави. На його сцені ставили роботи як українських, так і російських, польських авторів, що впливало на формування теоретичних та мовних смаків київської публіки.
Крім того, ще в 1840 році антрепренер зобов’язаний був давати одну благодійну виставу на рік для незаможних верств населення, що робило театр одним із соціальних центрів міста. Це підкреслює, що перший стаціонарний театр був не лише місцем розваг, а й інший інструмент соціального обслуговування та культурного освітлення населення.
Подальші етапи розвитку театрів у Києві
У 1851 році перший міський дерев’яний театр було розібрано, а на його місці пізніше збудовано готель «Європа» та інші міські споруди. Однак вже в 1856 році у Києві відкрився новий, значно більший і цілісний театр, який розташувався на місці нинішнього Оперного театру, ставши головним театральним центром міста у другій половині XIX століття.
Пізніше, у 1891 році, актор і режисер Микола Соловцов заснував перший постійний драматичний колектив у Києві — так званий «Драматичний театр „Соловцов“», який вважається першим стаціонарним професійним драматичним театром міста. Потім, у 1907 році, Микола Садовський організував у Києві перший стаціонарний український театр, взявши в оренду Троїцький народний будинок, що стало важливим етапом розвитку саме української театральної культури в столиці.
Отже, перший стаціонарний театр у Києві — це перший міський театр 1804–1805 років, побудований за проектом Андрія Меленського завдяки ініціативі війта Георгія Рибальського, бургомістра Антона Барського та інших членів міської ради. Ця споруда відкрилася у 1806 році і функціонувала як постійний театральний будинок до 1851 року, ставши важливим етапом формування театральної культури Києва. Подальші етапи — новий оперний театр, драматичний театр Соловцова та український театр Садовського — продовжили і розширили традиції першого стаціонарного театру, що заклав фундамент сучасного театрального життя Києва.
