Катерина Серебрянська народилася 25 жовтня 1977 року в Сімферополі. З дитинства дівчинку оточувала спортивна атмосфера: її батько, Олег Серебрянський, був майстром спорту з футболу, а мати, Любов Серебрянська, — з гімнастики. Не дивно, що вже у 4-річному віці Катерину віддали на художню гімнастику, а першу велику перемогу — «Олімпійська надія України» — вона здобула у 10 років.
Зоряний злет: чемпіонки, яких не ламали поразки
Тренування з восьми років, суворий режим, зміна гуртків і команд — усе це стало буднями майбутньої чемпіонки. З 1989 року вона виступала за товариство «Динамо», здобуваючи перемоги у всеукраїнських та міжнародних турнірах.
Особливо важливою для Катерини стала перемога на юніорському чемпіонаті Європи 1991 року. Її талант зростав, і вже у 1993-му вона стала віцечемпіонкою світу, а через рік — тріумфаторкою Кубка Європи. Чотири золоті медалі на ЧС-1994, абсолютна перемога на ЧС-1995 та ціла низка нагород на чемпіонатах Європи зробили Серебрянську однією з найуспішніших українських спортсменок 1990-х.
«Я досі здригаюся від думки, що знову на тренування, якщо мене вранці хтось будить… Ти повинен бути дуже зібраним і сконцентрованим. Ти просто не можеш перекласти відповідальність, ти все тягнеш на собі», — згадує Серебрянська у соцмережах.
Тріумф у Атланті: золото, що змінило долю
Головний злет її кар’єри — Олімпіада-1996 в Атланті. Саме там Катерина стала абсолютною олімпійською чемпіонкою з багатоборства. Однак цей тріумф ледь не зірвався: під час фінальної вправи рука чемпіонки оніміла, і складний кидок міг завершитися провалом.
«Трапилося дивне: час сповільнився, все довкола завмерло. Я так швидко ще ніколи не рухалася у житті, молилася і просила Бога про допомогу. Виставила руку — і стрічка опустилася в потрібне місце. Я змогла!», — описує ті миті Катерина.
Золота медаль, квартира, авто, 50 тисяч доларів — усе це стало її заслуженою нагородою. Проте за призові чемпіонка мусила заплатити високу особисту ціну: кошти вона витратила на порятунок коханого, якого тягнула із СІЗО. Йому не судилося дожити до щасливого фіналу.
Новий старт: від килима до сцени й бізнесу
Завершивши спортивну кар’єру у 21 рік, Катерина почала шукати нові сенси і сфери впливу. Вона закінчила Харківський національний інститут фізкультури й спорту, пізніше стала кандидатом педагогічних наук. Разом із матір’ю відкрила мережу дитячих шкіл гімнастики, вела ранкові ТВ-програми, створювала книжки й відеотренінги з фітнесу.
Її власна система самомотивації допомогла сотням українців — у цьому Серебрянська координує бізнес із приготування та доставки здорової їжі, навчалася натуропатії у Лондоні, а згодом запустила власну практику коуча у стосунках.
Життя за лаштунками: особисті драми та новий початок
Катерина — багатодітна мама, виховує сина Євгена від бізнесмена Ігоря Воронова та двох дітей від чоловіка, з яким одружилася у Лондоні. Її історія кохання з Олегом Михайлютою (Фаготом) із «ТНМК» тривала понад чотири роки, але до весілля не дійшла — зізналася, що ініціатором розриву стала вона.
«Чотири роки — це вже, по суті, сім’я. Іноді один повинен ухвалити рішення, щоб йшов розвиток далі», — говорить Серебрянська про цей період.
Скандали, гімнастика і репутація
У спортивних кулуарах Катерина — фігура неоднозначна. Вона публічно звинувачувала школу Дерюгіних в узурпації влади у гімнастиці, конфліктах, інтригах. У відповідь на адресу Серебрянської лунали підозри у корупції й відмиванні коштів через її школи. Попри це, чемпіонка переконана — справедливість важливіша за особистий спокій.
Особиста позиція: патріотизм без гасел
Під час війни Серебрянська вперто не висловлює політичних закликів, пояснюючи свою позицію просто:
«Ти можеш діяти публічно, а можеш допомагати, не афішуючи. Я допомагаю тим, чим можу, тим, що вмію. Навіть якщо не висвітлюю це в соцмережах», — відверто пише спортсменка.
Підсумок, що надихає
Катерина Серебрянська — це жінка, яка не перетворила спортивні рекорди на вітрину, а завжди залишалася справжньою: із болем, втратами, новим щастям, скандалами та чесними висновками. Її історія — доказ, що справжня перемога іноді відбувається не лише на олімпійському килимі, а й у щоденному пошуку себе.
