17 січня 2025 року в Москві президент Росії Володимир Путін та президент Ірану Масуд Пезешкіан підписали новий “Договір про всеосяжне стратегічне партнерство”. Ця подія стала важливим кроком у зміцненні відносин між двома країнами, які в останні роки значно зблизилися на тлі міжнародних санкцій та геополітичної ізоляції.
Передумови підписання нової угоди
Відносини між Росією та Іраном мають довгу історію, але особливо активізувалися після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Обидві країни опинилися під жорсткими міжнародними санкціями – Іран через свою ядерну та ракетну програми, а Росія через агресію проти України. До підписання нового договору відносини Москви і Тегерану базувалися на угоді про співпрацю від 2001 року, яка автоматично продовжувалася кожні 5 років.
Активна робота над новим документом розпочалася ще в січні 2022 року, напередодні російського вторгнення в Україну. Це свідчить про те, що Кремль заздалегідь готувався до міжнародної ізоляції та шукав надійних союзників.
Ключові положення нової угоди між РФ та Іраном
Повний текст договору поки що не опубліковано, але з заяв офіційних осіб та повідомлень ЗМІ можна виділити основні напрямки співпраці, які він передбачає:
- Термін дії – 20 років з можливістю автоматичного продовження кожні 5 років.
- Всеохоплюючий характер – документ регулює співпрацю у всіх ключових сферах: економіка, торгівля, енергетика, наука, технології, оборона, безпека, культура тощо.
- Військово-технічне співробітництво – передбачається посилення взаємодії у сфері оборони та безпеки, хоча офіційно заперечується створення військового альянсу.
- Взаємна підтримка – країни зобов’язуються не підтримувати агресора у разі нападу на одну зі сторін.
- Посилення взаємодії спецслужб.
- Співпраця у сфері ядерної енергетики – “Росатом” планує брати участь у будівництві нових атомних енергоблоків в Ірані.
- Розвиток транспортних коридорів, зокрема Міжнародного транспортного коридору “Північ-Південь”.
- Розширення фінансової співпраці – російський банк ВТБ планує відкрити перше представництво в Ірані до кінця 2025 року.
Реакція сторін та міжнародної спільноти
Володимир Путін назвав підписаний договір “проривним” і заявив про намір “вивести відносини на якісно новий рівень”. За його словами, документ “націлений на створення необхідних умов для стабільного і стійкого розвитку всього нашого Євразійського регіону”.
Президент Ірану Масуд Пезешкіан зі свого боку заявив, що ця угода з Росією “відкриває нову главу” у двосторонніх відносинах, особливо в торгівлі. Однак, попри урочисту риторику, експерти відзначають, що між Росією та Іраном зберігається високий рівень взаємної недовіри.
Як зазначає політтехнолог Тарас Загородній, новий договір скоріше стане “парадною сімейною фотографією”, яка демонструє зовнішньому світу “нерушиму дружбу двох країн”, але при цьому акуратно приховує цілий ворох проблем у взаємовідносинах.
Підписання договору викликало занепокоєння на Заході. Зокрема, The Times повідомила, що перед візитом Пезешкіана до Москви в Росію з конфіденційними зустрічами приїжджав радник верховного лідера Ірану Алі Ларіджані, який “міг обговорювати допомогу Росії в розвитку іранської ядерної програми”, а також в укріпленні систем протиповітряної оборони.
Вплив на війну в Україні
Хоча офіційно новий договір не передбачає створення військового альянсу, експерти вважають, що він може мати серйозні наслідки для війни в Україні. Зокрема, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) відзначають, що особливу увагу привертають домовленості щодо “військово-технічного співробітництва”, які передбачають постачання Іраном безпілотників Shahed та іншої військової техніки, яка може бути використана Росією для продовження війни в Україні.
Іран, зокрема, може допомогти Росії масштабувати виробництво безпілотників Shahed на території Росії, що дозволить знизити залежність від імпорту і забезпечить постійний потік необхідної техніки для подальших бойових дій. Крім того, двостороння угода може призвести до створення центрів дозаправки літаків і військово-морської присутності Росії на території Ірану, що дозволить посилити російську військову присутність на Близькому Сході.
Водночас, після церемонії підписання президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що Іран виступає за політичне врегулювання російсько-української війни.
Ведення бойових дій і війна – це не вирішення питань. Ми вітаємо політичне врегулювання питання між Україною і Росією, – сказав він.
Однак ці заяви навряд чи можна сприймати серйозно, враховуючи реальні дії Ірану з підтримки російської агресії.
Ширший контекст: зближення авторитарних режимів
Підписання нового договору між Росією та Іраном слід розглядати в ширшому контексті зближення авторитарних режимів на тлі посилення протистояння із Заходом. Варто зазначити, що подібний договір про “всеосяжне стратегічне партнерство” в червні 2024 року Путін підписав з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.
Після того північнокорейські війська були направлені на допомогу росіянам у Курську область. За даними української розвідки, зараз там від 11 до 12 тисяч військових з КНДР, частина яких вже бере участь у штурмах.
Газета The Wall Street Journal з посиланням на неназваного екс-співробітника російської розвідки повідомила, що двосторонній договір з КНДР включав секретний пункт про відправку на війну в Україну північнокорейських військових. Не виключено, що подібні секретні домовленості можуть бути і в новому договорі з Іраном.
Таким чином, Росія намагається створити неформальний альянс авторитарних держав, які перебувають під міжнародними санкціями, для протистояння Заходу. Цей альянс базується на прагматичних інтересах, а не на спільних цінностях чи ідеології.
Перспективи російсько-іранського партнерства
Попри гучні заяви про “стратегічне партнерство”, відносини між Росією та Іраном залишаються досить складними і суперечливими. Обидві країни є історичними суперниками в Каспійському регіоні та на Кавказі, а їхні інтереси часто розходяться.
Зокрема, останнім часом між Росією та Іраном стали зростати серйозні розбіжності – особливо після стрімкого падіння в Сирії режиму Башара Асада, який багато років спирався на військово-політичну підтримку Москви і Тегерану. У краху в Дамаску сторони відверто почали звинувачувати одна одну.
Володимир Путін під час щорічної підсумкової прес-конференції в кінці грудня заявив, що Росія через свою базу Хмеймім на прохання Тегерану допомогла йому евакуювати з Сирії 4 тисячі своїх військовослужбовців і бойовиків проіранських шиїтських загонів – яких він при цьому фактично звинуватив у боягузтві і бездіяльності.
Крім того, Іран намагається балансувати між Росією та Заходом, не бажаючи повністю пов’язувати себе з Москвою. Зокрема, Тегеран досі відмовляється визнавати анексію Криму Росією. Експерти відзначають, що, незважаючи на всі гучні заяви, які періодично лунають і в Тегерані, і в Москві, про “велику дружбу і непорушний союз”, насправді градус взаємної недовіри досить високий. І всередині еліт обох держав існує страх, що хтось когось скоро зрадить
