Сьогодні розглянемо 17-річну дуель двох найвеличніших тренерів світу – Арсена Венгера та Алекса Фергюсона.
Восени 1996-го Фергюсон майже нічого не знав про Венгера і перед грою з Арсеналом звернувся за допомогою до Еріка Кантона.
– Що за тренер Венгер?
– Думаю, він надто дбає про захист.
У наступному сезоні Арсенал заграв в атаці найяскравіше за всіх в АПЛ, і Фергюсон зі сміхом згадував експертний висновок Еріка.
Між Манчестер Юнайтед та Арсеналом була ворожість завжди
Протистояння Венгера та Фергюсона лягло на благодатний ґрунт.
З 1982-го по 1988-й першими в Англії фінішували лише ліверпульські клуби. Приїхавши з Абердіна, Фергюсон розраховував втрутитися в чемпіонську битву, але раніше це вдалося Арсеналу. Команда Джорджа Грема взяла титул 1989-го та 1991-го.
“Коли Майкл Томас забив Ліверпулю, забезпечивши Арсеналу перемогу в чемпіонських перегонах 1989, я розлютився, – зізнався Фергюсон. – Через два роки, саме в тому сезоні, коли ми виграли Кубок кубків, Арсенал знову забрав титул, обігравши нас на «Хайбері» 3:1”.
Фергюсон хотів обмінятися досвідом із Венгером, але Арсен ігнорував тренерські посиденьки
Після невдалого початку сезону 1996/1997 Арсенал за порадою Жерара Ульє звернувся до Венгера, який працював у Японії, і Арсен став четвертим тренером не з Британії та Ірландії в англійському футболі – після словака Венглоша, аргентинця Арділеса і голландця Гулліта.
Венгер зробив футбол Арсеналу більш комбінаційним, змінив меню у клубній їдальні та заборонив випивку, фінішувавши в дебютному сезоні третім. Усе це зацікавило Фергюсона.
Усе це зацікавило Фергюсона. До сорока чотирьох він грав і тренував лише на батьківщині, в Шотландії, тому теж вважав себе в Англії іноземцем, а боротьбу з алкогольними звичками британських футболістів розпочав десять років до Венгера. Хотілося обмінятися досвідом, але Арсен не відповів взаємністю.
“Я розраховував познайомитися з Венгером ближче, – говорив Фергюсон. – Люди, які його знають, казали мені, що він хороша людина. Але сумніваюся, що я колись переконаюсь у цьому.”
Розлютило Фергюсона і те, що Венгер висміяв його скарги на календар. “Йому краще мовчати, – випалив менеджер Манчестер Юнайтед- Він щойно прибув з Японії – що він взагалі знає про англійський футбол?”
Після золотого дубля Арсеналу Фергюсон за прикладом Венгера європеїзував склад
Венгер швидко зрозумів, з ким йому не по дорозі, і продав Хартсона, Мерсона, Хелдера та інших гравців, освіживши склад трансферами Овермарса, Вієйра, Петі і Анелька.
Після першого повного сезону Арсена в Англії він виграв золотий дубль. Фергюсон у свою чергу скаржився на травми Роя Кіна та інших важливих гравців, а також називав стиль команди Венгера войовничим: “Коли у них не ладиться гра, вони перетворюють її на битву і діють агресивніше за Вімблдон часів Вінні Джонса.”
Венгер назвав висновок колеги безглуздим, закликавши до поваги, і на фініші чемпіонату Фергюсон все ж таки похвалив конкурента за свіжість ігрових ідей і влітку 1998 теж європеїзував склад, націлившись на шведа Блумквіста і голландців Стама з Клюйвертом. Останній відмовився від переходу в Манчестер Юнайтед і замість нього прийшов Двайт Йорк, який згодом став найкращим бомбардиром сезону.”У той час Фергі не любив Венгера, – визнав воротар МЮ 1991-1999 Петер Шмейхель. – Венгер перевершував нас тактично, тому в матчах з Арсеналом Фергі був особливо напружений”
Тоні Адамс назвав Фергюсона арсенальським менеджером на чолі МЮ
Капітан Арсеналу Тоні Адамс сказав Фергюсону, що требл у 1999 мала зробити його команда, а не Манчестер Юнайтед, і почув: “Окей, а ми мали зробити золотий дубль 1998-го”.
“Одного разу Фергюсон назвав мене гравцем Манчестер Юнайтед у майці Арсеналу, – додав Адамс, – і я відповів: А ви – арсенальський менеджер на чолі Манчестер Юнайтед.”
Після закінчення кар’єри, Адамс став тренером і вчився, зокрема, і у Фергюсона.
Венгер та Фергюсон сперечалися через проведення клубного ЧС
Після требла-1999 Манчестер Юнайтед відмовився від участі у Кубку Англії заради експериментального клубного ЧС у Бразилії у січні 2000-го. Фергюсона критикували за неповагу до традицій. Наполегливіше за всіх – Арсен Венгер.
“Коли рішення набуло чинності, більшість незадоволених затихли і зайнялися своїми справами, – зазначив Фергюсон. – Але Арсенал та Венгер затято скаржилися протягом усього сезону-1999/2000.”
Фергюсон навів за приклад Міжконтинентальний кубок у листопаді 1999-го. Через шість років він змінився клубним ЧС, але в сезоні 1999/2000 розігрувалося і те, й інше. І все за участю Манчестер Юнайтед.
Фергюсон назвав вигадкою слова Венгера про те, що відлучка до Бразилії допомогла “червоним дияволам” виграти чемпіонат 1999/2000, але ще більш диким вважав заяву, що в конкуренції з Манчестер Юнайтед Арсеналу заважало лондонські дербі.”Спочатку я подумав, що Арсен жартує, – зізнався Фергюсон 2000-го. – Будь-який клуб виходить на гру проти Манчестер Юнайтед з особливим настроєм і не думаю, що наш матч, наприклад, з Евертоном поступається інтенсивністю лондонському дербі Арсенал – Вімблдон.”
Фергюсон мріяв переманити Вієйра
Через рік Фергюсон випередив Венгера на 10 очок, а найкращий гравець сезону Патрік Вієйра заявив, що хоче покинути лондонський клуб та вважає, що слабка трансферна кампанія Арсеналу не дозволяє йому конкурувати із європейськими топ-клубами.
Через кілька тижнів Арсенал підписав одного з найкращих захисників країни – Сола Кемпбелла з Тоттенхема, зробивши його найоплачуванішим футболістом в історії Великобританії.
Водночас Венгер оголосив, що не відпустить Вієйра, і дорікнув Манчестер Юнайтед за незаконні переговори з Патріком.
У відповідь Фергюсон, який мріяв об’єднати французького півзахисника з Роєм Кіном, звинуватив Арсеналу у подвійних стандартах: перехопили Кемпбелла в одного принципового суперника і не відпустили Війєра до іншого, хоча Патрік запросив трансфер.
Після цього Арсенал – з новим капітаном Вієйра – двічі обіграв Манчестер Юнайтед, заслуживши оплески вболівальників «Олд Траффорд», і став чемпіоном 2001/2002, але Фергюсон заявив, що найкращою у Прем’єр-лізі була його команда.
Венгер парирував: “Кожен думає, що його дружина – найкрасивіша.”
Фергюсон і Венгер помирилися у 2009-му
Фергюсон та Венгер помирилися після перемоги манкуніанців над Арсеналом у півфіналі ЛЧ 2008/2009 та через 3 роки дружньо обговорювали трансфер Ван Персі.
Сер Алекс відчував, що Арсен не хоче поступатися Манчестер Сіті ще й Робіна – після Адебайора, Коло Туре, Насрі та Кліші – і вмовив відпустити найкращого гравця за £22,5 + 1,5 млн, хоча інший манчестерський клуб швидше за все віддав би £30 млн.
До приїзду Робіна Манчестер Юнайтед вже забезпечив титул, і Арсен наполягав, щоб його команда влаштувала супернику чемпіонський коридор. Остання гра Венгера та Фергюсона завершилася 1:1, але важливіше, що їхнє 17-річне суперництво – велика перемога АПЛ.
