«Київнаукфільм» виникла як студія науково-популярного кіно, а з кінця 1950-х стала головною базою української анімації, де зібралися найяскравіші режисери, художники й сценаристи. Згодом анімаційний цех перетворився на творче об’єднання, яке випускало десятки мультфільмів на рік — від дитячих казок до сатиричних стрічок для дорослих.
Після здобуття Україною незалежності об’єднання було реформовано: на базі «Київнаукфільму» створили «Укранімафільм» і Національну кінематику України, але золотим періодом залишилися саме радянські десятиліття до 1992 року. Саме тоді з’явилися ті самі «Енеїда», «Капітошка», «Як Петрик П’яточкін слоників рахував» та інші стрічки, які сьогодні називають культовими.
«Енеїда» (1991): козаки замість троянців
Повнометражна «Енеїда» стала знаковою для української анімації, адже це екранізація бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського в яскравій мультиплікаційній формі. Замість звичних античних героїв глядач бачить запальних козаків-троянців, які мандрують світом, потрапляють у халепи, воюють, закохуються й невпинно жартують.
Мультфільм наповнений народним гумором, піснями, впізнаваними побутовими деталями та карикатурними образами «богів», що дуже по-українськи ведуть себе в небесній ієрархії. Для багатьох дітей 90-х саме «Енеїда» стала першим знайомством не лише з Котляревським, а й з тим, що українська анімація може бути і смішною, і сміливою, і дуже самобутньою.
«Капітошка» (1980): краплинка, що вчить доброти
«Капітошка» — невеличкий за хронометражем, але великий за впливом мультфільм про дружбу між маленькою краплинкою дощу та самотнім Вовчиком, який мріє бути страшним хижаком. Веселий Капітошка показує Вовчику, що не обов’язково бути злим, аби тебе поважали, і що справжня сила — у здатності дружити, сміятися й бути собою.
У 1989 році вийшло продовження «Повертайся, Капітошка», яке закріпило успіх персонажа і перетворило його на один із найвідоміших образів в історії української анімації. Характерна музика, м’яка анімація і фрази, які легко запам’ятовувалися, зробили цей мультфільм універсальним — його однаково тепло сприймали і діти, і дорослі.
«Сонячний коровай» (1981): тепла казка про шлях до дому
«Сонячний коровай» розповідає казкову історію про тісто, яке втекло від бабусі, мандрувало лісом, грілося під сонцем і зрештою перетворилося на рум’яний коровай. На перший погляд це проста дитяча пригода, але в ній легко прочитати мотиви подорожі, дорослішання і повернення додому, вже «готовим» і зміненим.
Візуально мультфільм дуже «смачний»: теплі жовто-помаранчеві кольори, фактурні намальовані поверхні, повільний, майже медитативний ритм оповіді. Це саме той тип анімації, який не поспішає, дає дитині час побути всередині казки, роздивитися деталі й відчути затишок.
«Як Петрик П’яточкін слоників рахував» (1984): хаос дитячої фантазії
У центрі сюжету — невгамовний хлопчик Петрик, який не хоче спати в дитячому садочку й починає рахувати слоників, аби заснути, але натомість потрапляє у вир пригод у власному сні. Слоники оживають, бешкетують, повторюють його витівки, і зрештою Петрик змушений сам розібратися з наслідками власної фантазії.
Цей мультфільм поєднує яскравий гумор із м’яким виховним посилом: показує, що активність і фантазія — це прекрасно, але важливо вміти брати відповідальність за свої вчинки. Візуально стрічка вирізняється динамічним монтажем і виразним характерним дизайном персонажів, завдяки чому образи Петрика й слоників легко впізнаються досі.
Інші улюблені мультфільми «Київнаукфільму»
Окрім згаданих хітів, студія подарувала цілу низку короткометражок, які багато хто пам’ятає з дитинства:
- «Тяв і Гав» (1967) — історія про двох песиків із різними характерами, які постійно потрапляють у кумедні ситуації, вчаться дружбі та взаємодопомозі.
- «Як їжачок шубку міняв» (1970) — лірична казка про їжачка, який хоче змінити свою колючу «шубку», але по дорозі розуміє, що власна природа — не вада, а особливість.
- «Як жінки чоловіків продавали» (1972) і «Як чоловіки жінок провчили» (1976) — сатиричні притчі на тему сімейних стосунків, створені в легкій, але дошкульній манері народного гумору.
- «Казка про білу крижинку» (1974) — поетична зимова історія про крижинку, яка мандрує світом і набуває нового досвіду, перш ніж зникнути й повернутися у вигляді води.
- «Аліса в Країні чудес» (1981) — оригінальна анімаційна версія класичної історії про Алісу, яка в українському прочитанні поєднує літературне джерело з упізнаваними почерком художників «Київнаукфільму».
До переліку найвідоміших робіт студії також зараховують «Острів скарбів», «Пригоди капітана Врунгеля», «Таємниця чорного короля», «Козаки», «Лікар Айболить» та інші багатосерійні й повнометражні стрічки, які формували цілий всесвіт радянсько-української анімації.
Чому ці мультфільми досі важливі
Старі мультфільми «Київнаукфільму» працюють як потужний тригер ностальгії: за голосами акторів, піснями, повільнішим темпом оповіді та відчуттям безтурботного дитинства. Водночас вони є важливою частиною культурної спадщини — демонструють, як українські митці вміли адаптувати класику, народні сюжети й сучасні теми в анімаційній формі.
Для сучасних дітей ці фільми можуть стати відкриттям: вони відрізняються від швидкого та яскраво-цифрового контенту сьогодення, пропонуючи більше уваги до деталей, мови та образів. А для дорослих перегляд «Капітошки» чи пригод Петрика П’яточкіна — це спосіб повернутися в той час, коли світ здавався простішим і добрішим, і ще раз відчути магію української анімації на великій студії, якої вже немає, але яка продовжує жити у своїх мультфільмах.
