1 грудня 1991 року стало визначальним днем в історії України. У цей день відбулися перші президентські вибори незалежної держави, які пройшли одночасно з Всеукраїнським референдумом на підтвердження Акта проголошення незалежності. Ця подія завершила процеси, що розпочалися в серпні 1991 року, коли Верховна Рада України проголосила незалежність після провалу серпневого путчу в СРСР. Вибори проходили у складних умовах розпаду Радянського Союзу, що додавало їм особливого значення.
Історичний контекст: шлях до незалежності
Після провалу путчу в Москві в серпні 1991 року Радянський Союз фактично почав розпадатися. Верховна Рада України 24 серпня 1991 року ухвалила Акт проголошення незалежності України, який мав бути підтверджений на Всеукраїнському референдумі. Це рішення стало ключовим кроком до виходу України зі складу СРСР та створення суверенної держави. На тлі цих подій було вирішено провести перші президентські вибори, щоб обрати лідера, який очолить нову незалежну країну.
Президентська кампанія: вимоги до кандидатів і старт перегонів
Президентська кампанія офіційно стартувала 1 вересня 1991 року. Закон «Про вибори Президента України» встановлював низку вимог до кандидатів: вони повинні були бути старшими за 35 років, проживати в Україні не менше 10 років і зібрати щонайменше 100 тисяч підписів для реєстрації. Цікаво, що грошова застава для участі у виборах тоді була відсутня, що дозволило багатьом претендентам долучитися до боротьби за найвищу державну посаду.
Кандидати та їхні програми
У виборчих перегонах взяли участь шість кандидатів: Леонід Кравчук, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Володимир Гриньов, Ігор Юхновський та Леопольд Табурянський. Усі вони підтримували ідею незалежності України та закликали громадян голосувати «за» на референдумі.
- Леонід Кравчук, тодішній голова Верховної Ради України, позиціонував себе як досвідчений політик і запропонував програму «Державність. Демократія. Достаток. Духовність». Він наголошував на поступових реформах і стабільності.
- В’ячеслав Чорновіл, лідер Народного руху України, виступав за радикальні реформи та демократизацію суспільства. Його програма передбачала швидкі зміни для побудови нової української держави.
- Левко Лук’яненко, автор Акта проголошення незалежності, пропонував радикальні кроки для економічного й політичного розвитку країни.
- Володимир Гриньов, Ігор Юхновський та Леопольд Табурянськийтакож представили свої бачення майбутнього України, проте їхні програми не отримали значної підтримки серед виборців.
Результати виборів: перемога Леоніда Кравчука
Явка на виборах була надзвичайно високою – понад 84% громадян взяли участь у голосуванні. Перемогу здобув Леонід Кравчук із результатом 61,59% голосів (19,6 млн осіб). Його найближчий суперник В’ячеслав Чорновіл отримав 23,27%. Інші кандидати значно поступалися за рівнем підтримки: Левко Лук’яненко набрав 4,49%, Володимир Гриньов – 4,17%, Ігор Юхновський – 1,74%, а Леопольд Табурянський – лише 0,57%.
Цікавою особливістю стало те, що Леонід Кравчук переміг у всіх регіонах України, крім трьох західних областей – Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської – де більшість голосів отримав В’ячеслав Чорновіл. Ця регіональна специфіка відображала різницю в політичних уподобаннях між центральною та західною Україною.
Політичні наслідки: новий етап історії
Інавгурація Леоніда Кравчука відбулася 5 грудня 1991 року. Він став першим президентом незалежної України й одразу зіткнувся з викликами побудови нової держави. Уже через кілька днів після виборів Кравчук разом із лідерами Росії та Білорусі підписав Біловезьку угоду про припинення існування СРСР. Ця угода стала символом кінця радянської епохи та початку нового етапу історії України.
Перші президентські вибори стали важливим кроком у становленні української демократії та державності. Вони закріпили прагнення українців до суверенітету й відкрили нову сторінку в історії країни. Президентство Леоніда Кравчука стало періодом формування основ державності, пошуку шляхів економічного розвитку та інтеграції України у світове співтовариство.
Ця версія статті містить більше деталей про історичний контекст подій і наслідки виборів для подальшого розвитку країни. Також додано акцент на регіональні особливості голосування та аналіз програм кандидатів.
