У 1972 році італійський співак Адріано Челентано випустив пісню “Prisencolinensinainciusol”, яка звучала як англійська, але насправді була повністю вигаданою мовою. Ця незвичайна композиція швидко стала хітом не лише в Італії, а й у багатьох європейських країнах, включаючи Бельгію, Нідерланди та Францію. Челентано створив цю пісню як лінгвістичний експеримент, щоб продемонструвати, як англійська мова звучить для тих, хто її не розуміє.
Пісня “Prisencolinensinainciusol” складається з безглуздих слів, які імітують ритм, інтонацію та каденцію американської англійської мови. Незважаючи на відсутність реального змісту, багато слухачів по всьому світу були введені в оману, думаючи, що вони майже розуміють текст. Це пояснюється тим, що мозок людини запрограмований розпізнавати знайомі фонеми та ритм, тому слухачі інстинктивно намагаються надати сенс нісенітниці.
Вплив та спадщина пісні
З моменту свого випуску “Prisencolinensinainciusol” залишила значний слід у популярній культурі. Пісня була використана в телешоу, таких як “Фарго” та “Тед Лассо”, ремікшована діджеями та проаналізована лінгвістами й музикознавцями. Деякі навіть називають її прото-реп-треком через швидку подачу та фанк-ритм.
Експеримент Челентано демонструє силу звуку над змістом у музиці. Пісня доводить, що лірика не завжди необхідна для того, щоб композиція здавалася знайомою чи впливовою. У час, коли музика, створена штучним інтелектом, та лінгвістичні експерименти стають все більш поширеними, “Prisencolinensinainciusol” залишається раннім прикладом того, як ретельно продуманий звук може обманути мозок, змушуючи його вірити, що він розуміє щось, навіть коли це не так.
