25 лютого 2026 року виповнюється 155 років від дня народження Лесі Українки — видатної поетеси, драматургині, перекладачки й публіцистки, однієї з найяскравіших постатей української та європейської культури кінця XIX — початку XX століття. Її ім’я стало символом незламності духу, інтелектуальної сили й безкомпромісної любові до України.
Дитинство геніальної поетеси
Майбутня письменниця народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград‑Волинський (нині — Звягель) у родині, що належала до кола української інтелігенції. Справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач. Її матір — письменниця й громадська діячка Олена Пчілка, батько — відомий юрист і меценат Петро Косач. У родині завжди панував культ українського слова, історії й фольклору, що значною мірою сформував світогляд майбутньої поетеси.
Таємниця багатьох мов і перших творів
З дитинства Леся Українка виявляла виняткові здібності до мов і літератури. Вона володіла кількома європейськими мовами, перекладала твори Гомера, Гейне, Шекспіра, Гюго тощо. Уже в дев’ять років написала перший вірш, а в тринадцять — уперше опублікувала поезію під псевдонімом Леся Українка, який став її літературним ім’ям і громадянською позицією.
Тяжка хвороба й внутрішня свобода
Життя геніальної письменниці було позначене тяжкою хворобою — туберкульозом кісток, що переслідував її з дитинства. Проте фізичні страждання не зламали її волі. Навпаки, тема боротьби, внутрішньої свободи й гідності стала провідною у її творчості. Вірш «Contra spem spero!» став своєрідним життєвим кредо поетеси — закликом не втрачати надії навіть у найскладніші часи.
Багатогранна творча спадщина
Творча спадщина Лесі Українки надзвичайно багатогранна. Вона є авторкою поетичних збірок «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», численних поем і драматичних творів. Особливе місце в українській літературі посідає драма‑феєрія «Лісова пісня» — глибокий філософський твір про гармонію людини й природи, свободу особистості та ціну зради власній сутності. Образ Мавки став одним із найпоетичніших символів української культури.
Національна неволя та «дочка Прометея»
Серед інших знакових драм — «Бояриня», «Кассандра», «Оргія», у яких письменниця порушує теми національної неволі, відповідальності інтелігенції, конфлікту між особистою правдою і владою. Творчість «дочки Прометея», як називали її сучасники, вирізняється інтелектуальною глибиною, модерністським мисленням, філософською наснагою. Леся Українка була однією з перших, хто впевнено ввів українську літературу в контекст світової культури. Іван Франко влучно охрестив поетесу «єдиним мужчиною в українському письменстві» саме за силу її духу.
Громадська діяльність та духовний спротив
Поетеса активно долучалася до громадського життя, підтримувала визвольні ідеї, співпрацювала з українськими культурними колами в Києві, Львові, Чернівцях. Її творчість формувалася в добу національного пробудження, коли українське слово зазнавало утисків, а сама ідентичність потребувала захисту. У цьому контексті постать Лесі Українки стала уособленням духовного спротиву.
Пам’ять, яка живе
Леся Українка пішла з життя 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі, але її слово живе й сьогодні: твори перекладені багатьма мовами світу, а її ім’я носять вулиці, школи, театри, культурні установи. Пам’ятники Лесі Українки встановлені в різних містах України та за кордоном.
Значення Лесі Українки для сучасності
155‑та річниця з дня народження Лесі Українки — це не лише нагода згадати її літературну спадщину, а й можливість осмислити її значення для сучасності. У час випробувань для України її слова звучать особливо актуально: вони навчають мужності, відповідальності, вірності своїй позиції й любові до Батьківщини. Леся Українка залишила нам приклад того, як сила духу може перемагати обставини, а слово — ставати зброєю. Її життя і творчість доводять: справжня культура народжується там, де є гідність, свобода і віра в майбутнє. Саме тому її ім’я й сьогодні залишається одним із моральних орієнтирів українського суспільства.
